18 лютого 2022 року відбувся Форум з аграрного права «Головні тенденції 2022», організований відділенням Асоціації правників України у Вінницькій області. У заході взяли участь судді Верховного Суду Єгор Краснов і Наталія Блажівська.
Учасники форуму обговорили судову практику в земельних спорах, відкриття ринку землі, специфіку оподаткування в аграрному секторі й окреслили поточні проблеми та тенденції розвитку аграрного сектору.
Виступаючи з доповіддю «Правові позиції Верховного Суду у земельних спорах», суддя Касаційного господарського суду у складі ВС, голова Комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів України Єгор Краснов приділив увагу таким питанням: юрисдикційність земельних спорів; перехід права на земельну ділянку; укладення договору оренди землі, його зміна; припинення і розірвання договору оренди землі; поновлення договору оренди земельної ділянки; автоматична індексація нормативної грошової оцінки землі; стягнення безпідставно збережених коштів.
Як зауважив спікер, судова практика в земельних спорах розвивається динамічно. У цьому контексті Єгор Краснов проаналізував знакові рішення КГС ВС, ухвалені у 2022 році.
Зокрема, за постановою КГС ВС від 9 лютого 2022 року у справі № 914/3250/20, після відчуження об’єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який із моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов’язки.
Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомості й переходу до нового власника згідно зі статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України прав і обов’язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.
Водночас укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, тому не є обов’язковим.
Детальніше ознайомитися із презентацією можна тут.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС Наталія Блажівська нагадала, що при затвердженні Державного бюджету на 2022 рік Уряд приділив значну увагу сектору аграрної політики, зокрема ввів нові податки для власників земельних ділянок. З 1 січня цього року буде нараховуватися мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ). Цей податок стосується як сільськогосподарської землі, на якій нічого не вирощується, так і фермерів чи аграріїв, які обробляють власну або орендовану землю. Відповідно до Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX, яким внесено зміни до ПК України, логіка мінімального податкового зобов’язання така: з кожного гектара землі треба сплатити певну суму обов’язкових податків. Ця сума не може бути меншою від установленого державою МПЗ, до якого входять: податок на землю; податок з доходу за продаж урожаю, вирощеного на ділянці; податок на доходи фізичних осіб; військовий збір із зарплати найманих працівників.
Як пояснила доповідачка, ідея нового обов’язкового платежу для фермерів полягає в тому, що сума всіх сплачених за ділянку податків не повинна бути меншою за МПЗ, яке з 2022 року становить 4 %, а з 2023 становитиме 5 % нормативної грошової оцінки землі. Інакше власнику ділянки доведеться доплачувати різницю між МПЗ та сумою сплачених податків. Від сплати МПЗ звільняються власники земельних ділянок, які станом на 1 січня 2022 року перебували в межах населених пунктів або в дачних і садових кооперативах.
Також Наталія Блажівська зазначила, що законодавець урегулював додатковий податок на врожай, звільнення від податку на прибуток виробників свійської птиці, стимулювання розвитку виноградарства й садівництва та передбачив умови продажу паїв без оподаткування.
Крім того, суддя запропонувала учасникам заходу ознайомитися з практикою ВС щодо можливості оскарження рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості у справах № 160/8623/19 і № 160/2840/20. У постанові у справі № 520/480/20 ВС сформулював висновки щодо протиправності рішення стосовно відповідності платника податків критеріям ризиковості. У справі № 140/1856/21 висловлено позицію щодо можливості забезпечення позову при оскарженні рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. А з практикою розгляду спорів щодо реєстрації податкових накладних із підстав наявності рішення про відповідність / невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості можна ознайомитися в постановах ВС у справах № 380/8213/21 і № 140/4162/21.
