ОСББ звернулося до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просило скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу. Скарга мотивована тим, що державний виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання цього наказу.
Господарський суд міста Києва скаргу ОСББ задовольнив повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу державного виконавця задоволено частково; ухвалу місцевого суду скасовано, скаргу задоволено в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного ненаправлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Постанова апеляційного суду мотивована, серед іншого, тим, що норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
ОСББ звернулося до Верховного Суду зі скаргою, у якій просило скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу місцевого суду. Касаційний господарський суд у складі ВС передав справу на розгляд ВП ВС для вирішення виключної правової проблеми. Велика Палата ВС констатувала, що суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про необхідність задоволення скарги, скасувала постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишила в силі.
Відповідно до висловлених раніше висновків ВП ВС про застосування ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог Закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене в разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
Велика Палата ВС врахувала те, що за змістом ч. 3 ст. 74 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам Закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), ухвалені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному ч. 3 ст. 74 Закону, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено ч. 1 ст. 74 цього Закону та ч. 1 ст. 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
ВП ВС дійшла висновку, що застосоване апеляційним судом у цій справі визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо своєчасного ненаправлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не відповідає зазначеним критеріям, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає ОСББ реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, після розгляду судом скарги залишилась чинною.
Велика Палата ВС зауважила, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу ч. 1 ст. 41 Закону підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.
Враховуючи наведене, ВП ВС відступила від висновків КГС ВС про застосування ч. 2 ст. 343 ГПК України, сформульованих у низці постанов цього суду, а також висновків КЦС ВС про застосування аналогічних положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України, викладених у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 1005/7141/2012, про те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців.
Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108086904.
