Секретар Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ірина Фаловська взяла участь у заході «Практичні питання визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних арбітражів в Україні», організованому Комітетом Асоціації правників України (АПУ) з альтернативних вирішень спорів.
Ірина Фаловська зазначила, що розвиток альтернативного врегулювання спорів і поширення ролі міжнародного арбітражу є одним із ключових елементів судової реформи 2017 року та свідчить про дотримання принципу верховенства права в Україні.
Доповідачка відзначила тенденцію зростання ефективності розв’язання спорів в арбітражі. Вона розповіла про судову практику Верховного Суду під час виконання функції судового контролю за арбітражем, зокрема про збільшення ухвалених рішень, якими відмовлено в задоволенні заяв про оспорювання рішень МКАС чи визнано недійсними арбітражні застереження під час вирішення питання про скасування, визнання та надання дозволу на виконання цих рішень, що пов’язано як із якісним розглядом арбітражних спорів МКАС, так і з високим професійним рівнем підготовки юристами та адвокатами процесуальних документів під час звернення до апеляційного суду та Верховного Суду.
Ірина Фаловська звернула увагу на особливість розгляду таких справ і зазначила, що КЦС ВС розглядає їх як суд апеляційної інстанції та не може передавати зазначені справи на розгляд ОП КЦС чи ВП ВС.
Під час дискусії розглянули питання про визнання недійсності арбітражної угоди при визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС, це міф чи реальність. Ірина Фаловська назвала його риторичним, зауважила, що раніше це було реальністю, але зараз стає міфом. Вона акцентувала, що сторони з власної волі погоджують умови контракту та обирають арбітра, тобто арбітражне застереження, яке міститься в умовах договору або окремо від нього, у більшості випадків є чітким, зрозумілим, отже виконуваним. Тому можуть бути лише виключні обставини, які дають підстави визнати арбітражну угоду (арбітражне застереження) недійсною.
Секретар палати також зазначила, що на вирішенні ОП КГС перебуває питання про те, чи може суд розглянути позов про визнання недійсною арбітражної угоди, у тому числі викладеної у формі арбітражного застереження, як самостійну позовну вимогу по суті.
Доповідачка звернула увагу на постанову ОП КГС від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20, у якій суд дійшов висновку, що дійсність / недійсність третейської угоди / застереження може розглядатись у позовному провадженні незалежно від існування спірних питань за основним договором / контрактом, а спір може бути розглянутий як національним судом, так і арбітражним судом, який визначений в арбітражній угоді (третейському застереженні).
Однак ухвалою від 7 червня 2023 року колегія суддів КГС ВС передала на розгляд ОП КГС справу № 911/1766/22 для відступу від зазначеного висновку. На думку колегії суддів, міжнародний комерційний арбітраж наділений компетенцією вирішення питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди (застереження) на етапі, коли до нього надійшла позовна заява з питання, з якого сторони уклали таку арбітражну угоду, з власної ініціативи або за заявою сторони про відсутність у нього компетенції. Вимога про визнання арбітражної угоди (застереження) недійсною та/або нечинною, невиконуваною не може бути предметом позову і не підлягає розгляду в господарських судах. Ірина Фаловська вважає, що покладені в основу ухвали думки заслуговують на увагу, оскільки сама наявність арбітражного застереження не порушує будь-яких прав чи інтересів сторони договору до того моменту, поки не виник спір щодо виконання його умов.
Що стосується визнання недійсною арбітражної угоди під час вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС, то секретар палати звернула увагу на постанову КЦС ВС від 16 вересня 2021 року у справі № 824/42/21. У цій справі орендодавець просив Київський апеляційний суд про визнання та виконання рішення МКАС у справі за позовом орендодавця про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення та зустрічним позовом орендаря про визнання недійсним договору оренди приміщення. Суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки арбітражна угода від імені орендаря підписана директором товариства, який не мав на це повноважень. КЦС ВС змінив мотивувальну частину рішення, вказав, що апеляційний суд не врахував доводів щодо виключної підсудності спору про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення та неможливість передання такого спору на вирішення МКА, що є підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКА, передбаченого підпунктом «а» п. 2 ст. V Нью‑Йоркської конвенції, підпунктом «а» п. 2 ст. 478 ЦПК України.
Ірина Фаловська проаналізувала практику Верховного Суду у справах щодо скасування рішень МКАС. Зазначила, що таке рішення може бути ухвалено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених ч. 2 ст. 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ч. 2 ст. 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких таке рішення може бути скасоване.
Розповідаючи про те, як вирішувалося питання про скасування рішення МКАС на підставі п. «б» ч. 2 ст. 459 ЦПК України (сторону не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд), доповідачка навела постанову КЦС ВС від 15 лютого 2024 року у справі № 824/85/23.
У цій справі КЦС ВС відмовив у задоволенні клопотання, вказавши, зокрема, на те, що, скасовуючи рішення МКАС, суд апеляційної інстанції застосував надмірний формалізм, що не є типовим для арбітражного процесу, та не звернув уваги на те, що комерційний арбітражний суд не відкладав розгляд справи на інший час, а лише відбулося відтермінування розгляду справи, про розгляд якої всі сторони були повідомлені.
Ірина Фаловська також розповіла про особливості визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних арбітражів із підсанкційним елементом. Доповідачка зазначила, що одним з нових аспектів порушення публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з’явилося з прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії рф щодо України. Зауважила, що 31 січня 2023 року в Україні почав працювати Державний реєстр санкцій.
Суддя звернула увагу й на постанову КЦС ВС від 22 грудня 2022 року у справі № 824/138/21, у якій КЦС ВС скасував рішення апеляційного суду та відмовив у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС на підставі ч. 2 ст. 478 ЦПК України у зв’язку з порушенням публічного порядку України.
Ірина Фаловська подякувала організаторам заходу та учасникам дискусії за конструктивний діалог і сказала про важливість цього заходу, що дає можливість вирішувати практичні питання, які виникають у цій сфері правовідносин та ускладнилися, зокрема, під час робити в умовах війни.
Дискусію модерувала заступниця Голови Комітету АПУ з альтернативних вирішень спорів, партнерка AGA Partners, адвокатка Ірина Мороз. Спікерами заходу були також юристи AGA Partners Олександр Зуб і Максим Фесенко, радниця LCF Law Group Ольга Костишина.
