Вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру, містять ознаки спору, а тому підлягають розгляду за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
У справі, що розглядалася, Національний банк України, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство товариства, оскаржив дії (бездіяльність) ліквідатора та просив суд стягнути з нього шкоду, заподіяну внаслідок неправомірного розпорядження ліквідатором коштами, отриманими від реалізації майна боржника, а також 3 % річних та інфляційні втрати.
Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні скарги НБУ з мотивів ужиття ліквідатором усіх необхідних заходів у ліквідаційній процедурі боржника.
Суд апеляційної інстанції зазначену ухвалу скасував, ухвалив нове рішення, яким скаргу НБУ задовольнив у повному обсязі.
КГС ВС при перегляді судових рішень зробив такі правові висновки.
Так, вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру та містять ознаки спору в розумінні положень ч. 2 ст. 4 ГПК України.
Звертаючись до правил розгляду та вирішення спору у справі про банкрутство, КГС ВС зазначив, що нормами ст. 7 КУзПБ визначені правила та порядок розгляду майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, відповідно до яких розгляд цієї категорії спорів здійснюється за правилами ГПК України, тобто за правилами позовного провадження в межах провадження відповідної справи про банкрутство.
Однак вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної особі арбітражним керуючим, заявляються не до боржника, а до такого особливого суб’єкта цивільної та господарської відповідальності у справі про банкрутство, як арбітражний керуючий (ст. 25 КУзПБ), тоді як ні ГПК України, ні КУзПБ безпосередньо не визначають процесуальних правил (процедури) розгляду відповідних вимог та зазначеної категорії спору.
Враховуючи, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим, випливають зі здійснення процедур у справі про банкрутство та безпосередньо пов’язані з таким здійсненням, КГС ВС дійшов висновку, що якщо поряд з оскарженням дій / бездіяльності арбітражного керуючого у справі про банкрутство заявник заявляє до арбітражного керуючого вимогу про відшкодування шкоди, завданої його діями / бездіяльністю, ці вимоги мають заявлятися та розглядатися у спорі про відшкодування шкоди:
– із дотриманням вимог щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, ст. 1166 ЦК України;
– за правилами заявлення вимог та розгляду спорів майнового характеру, що вирішуються в межах справи про банкрутство (ст. 7 КУзПБ), тобто за правилами позовного провадження.
Водночас якщо заявник, не погоджуючись із діями / бездіяльністю арбітражного керуючого, звертається з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим, з порушенням наведених порядку та вимог, не з позовом про відшкодування шкоди, а зі скаргою на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) у справі про банкрутство, то ця скарга задоволенню не підлягає, а суд ухвалює рішення про відмову в її задоволенні.
Оскільки суди припустилися порушень, установлених законом, зокрема ст. 7 КУзПБ, щодо порядку та вимог для розгляду і вирішення спору про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство, то немає підстав для задоволення скарги НБУ на дії ліквідатора боржника.
Постанова КГС ВС від 6 лютого 2024 року у справі № 910/21840/14 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117040363.
