Скасувавши рішення місцевого суду, яким задоволено позов колишньої дружини відповідача про позбавлення батьківських прав щодо їхньої малолітньої доньки. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції застосував норми Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України), в одній із яких закріплене переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Рівненський апеляційний суд вважає необґрунтованим і передчасним рішення суду першої інстанції, який неповно з’ясувавши фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права й ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав відповідача у справі, котрий, власне, й оскаржив його в апеляційному порядку, наполягаючи на скасуванні та відмові позивачці у задоволенні позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу батька 13-річної доньки, суд апеляційної інстанції врахував бажання відповідача брати участь у її вихованні та його звернення до Органу опіки й піклування з метою визначення порядку та способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Скасовуючи оскаржуване рішення суду попередньої інстанції, Рівненський апеляційний суд не зміг погодитися з тим, що за основу рішення було взято висновок Органу опіки та піклування селищної ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він неналежно обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів ухилення відповідача від батьківських обов’язків, не містить даних, які об’єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов’язків.

Цей висновок, оцінений судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами, сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу — позбавлення відповідача батьківських прав.

Не зміг апеляційний суд погодитися і з твердженням позивачки про те, що донька вважає батьком вітчима, який після позбавлення відповідача батьківських прав має намір її усиновити, оскільки у ч. 1 ст. 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов’язків щодо неї.

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, позбавлення батьківських прав за п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені ст. 166 СК України; розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Наявності таких обставин у цій справі не наведено.

Інших доказів, які б дали підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, у матеріалах справи немає, а доведення обставин свідомого, умисного ухилення від виконання батьківських обов’язків, покладено на позивачку.

Рівненський апеляційний суд попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки й поклав на Орган опіки та піклування селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов’язків.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року № 561/474/24 (провадження № 22-ц/4815/958/24).