Розгляд апеляційної скарги у справі про позбавлення батьківських прав засвідчив послідовне застосування судами принципу пріоритету найкращих інтересів дитини та високих стандартів доказування у спорах цієї категорії. Позивач обґрунтовував вимоги тим, що мати фактично самоусунулась від виховання дитини, не бере участі у її житті та матеріальному забезпеченні. Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши про недоведеність свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов’язків.

Переглядаючи справу відповідно до статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками. Суд наголосив, що згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України, статтями 7, 155 Сімейного кодексу України та положеннями статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, першочергова увага має надаватися найкращим інтересам дитини, зокрема збереженню її зв’язків із батьками, якщо відсутні виняткові обставини.

Застосовуючи статтю 164 Сімейного кодексу України, апеляційний суд зазначив, що позбавлення батьківських прав можливе лише за наявності винної, свідомої та тривалої поведінки батьків, спрямованої на ухилення від виконання обов’язків. Сам по собі факт відсутності активної участі у вихованні або проживання окремо не є достатнім. Надані докази свідчать про обмежену участь матері у житті дитини, однак не підтверджують умисного нехтування обов’язками чи наявності загрози для дитини.

Колегія суддів також врахувала практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Хант проти України», «Мамчур проти України» та «Савіни проти України», відповідно до яких втручання у сімейні відносини має бути пропорційним, а розірвання сімейних зв’язків допускається лише у виняткових випадках. Обов’язок доведення відповідних обставин, згідно зі статтею 81 ЦПК України, покладається на позивача, який у цій справі не довів наявності необхідних підстав.

Водночас суд апеляційної інстанції, врахувавши встановлені обставини, застосував менш суворий захід впливу — доповнив рішення попередженням відповідачки про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов’язків. Такий підхід узгоджується зі статтею 166 Сімейного кодексу України та правовими висновками Верховного Суду, наприклад у справі № 645/1592/24, щодо виняткового характеру позбавлення батьківських прав.

Отже, постановою Херсонського апеляційного суду від 17.03.2026 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12.12.2025 змінено шляхом доповнення її резолютивної частини попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання сина, а в іншій частині - залишено без змін.

Справа № 954/206/25