Кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Саме лише твердження позичальника про укладення договору внаслідок шахрайських дій без доказів порушення процедур ідентифікації з боку банку не є підставою для визнання договору недійсним.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним кредитний договір, укладений з банком. Свої вимоги він мотивував тим, що став жертвою шахраїв під час продажу товару на сайті «ОLХ». Особи, які представилися технічною підтримкою сайту, під приводом вирішення проблем з оплатою отримали віддалений доступ до телефона позивача. Після цього телефон заблокувався, а згодом з’ясувалося, що від його імені через мобільний застосунок було укладено кредитний договір.
Суди позов задовольнили, посилаючись на те, що банк не міг однозначно ідентифікувати особу позичальника, оскільки послуги зв’язку за його номером телефону надавалися знеособлено. Вважали, що кредитор мав додатково переконатися в реальності намірів клієнта, враховуючи масовість випадків телефонного шахрайства.
КЦС ВС не погодився із судами попередніх інстанцій і зробив такі правові висновки.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це алфавітно-цифрова послідовність (SMS-код або пароль), що надсилається особі та додається нею до електронних даних для підтвердження згоди з умовами договору.
У цій справі суди встановили, що оспорюваний договір був підписаний у мобільному застосунку банку шляхом введення одноразового пароля. Ця операція стала можливою виключно внаслідок того, що позивач добровільно надав третім особам віддалений доступ до свого смартфона з фінансовим номером.
КЦС ВС наголосив, що без здійснення входу в особистий кабінет і введення ідентифікатора кредитний договір не був би укладений.
Також КЦС ВС зауважив, що судова практика в цій категорії справ є незмінною: якщо процедуру підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором дотримано, такий правочин є дійсним. Оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а ризики, пов’язані з передачею доступу до власних пристроїв третім особам, покладаються на власника таких пристроїв, підстав для визнання договору недійсним немає.
За результатами розгляду касаційної скарги банку КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення – про відмову в задоволенні позову.
Постанова КЦС ВС від 8 квітня 2026 року № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135589815.
