Спосіб захисту, який обирає позивач, повинен мати на меті не лише підтвердження факту порушення права, а реального його відновлення. Якщо обраний спосіб цього не забезпечує, суд може відмовити в позові саме з цієї підстави, незалежно від того, чи підтверджені обставини, на які посилається позивач. Саме на це звернув увагу Чернівецький апеляційний суд у справі, що стосувалася нарахування заборгованості за спожиту електроенергію.
Споживач звернувся до суду з позовом до АТ «Чернівціобленерго» та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «ЧОЕК»), вимагаючи визнати незаконними їхні дії щодо нарахування боргу за спожиту електроенергію в сумі 185 356,10 грн за період з липня 2022 року по квітень 2025 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову по суті, дійшовши висновку, що нарахування є правомірним.
Підставою для спору стала заміна приладу обліку в березні 2025 року. Під час зняття лічильника виявили несправність, яка спричинила збій дати та часу. Через це прилад перейшов у штатний аварійний режим обліку, в якому продовжував фіксувати загальний обсяг спожитої енергії, однак без розподілу за періодами доби.
Експертна повірка та подальший акт обстеження заводу-виробника підтвердили технічну достовірність показів.
Суд розмежував поняття «втручання в роботу приладу обліку» та «коригування обсягів унаслідок спрацювання лічильника в аварійному режимі через збій дати й часу», визнавши, що це різні за своєю правовою природою обставини.
Позивач подав апеляційну скаргу, наполягав на незаконності нарахування та на тому, що момент виникнення збою встановити неможливо.
У відзивах на апеляційну скаргу АТ «Чернівціобленерго» та ТОВ «ЧОЕК» просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи правомірним нарахування на підставі офіційних даних комерційного обліку.
Чернівецький апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, однак визнав мотив цієї відмови помилковим.
Згідно зі статтей 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та інтереси захищаються в спосіб, який передбачений законом або договором і є ефективним для захисту конкретного порушеного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд може визначити в рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону.
При оцінці обраного позивачем способу захисту суду потрібно врахувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.
У разі, якщо спосіб захисту не передбачений законом чи договором та не є ефективним, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У справі, що переглядалася, споживач оскаржував дії з нарахування боргу за електроенергію. Однак, як зауважив апеляційний суд, у разі заперечення боржником розміру заборгованості обраний ним спосіб захисту повинен мати наслідком фактичну зміну розміру або структури такого боргу. Натомість вимога про визнання дій кредитора неправомірними, яку заявив позивач, не зобов'язувала відповідача здійснити перерахунок чи списання суми, а отже, не призвела би до реального відновлення прав.
Тому колегія суддів визнала таку вимогу неефективною, а рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову за безпідставністю, - таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з цим Чернівецький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу позивача та, залишаючи без змін резолютивну частину - відмову в задоволенні позову, змінив мотивувальну частину рішення, виклавши її в новій редакції та вказавши підставою для відмови в позові неефективність обраного способу захисту прав.
Щодо судових витрат у справі, Чернівецький апеляційний суд звернув окрему увагу на тому, що оскільки результат вирішення спору не змінився, витрати за розгляд апеляційної скарги залишаються за апелянтом. Такий підхід до розподілу витрат у разі зміни лише мотивувальної частини рішення відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду.
