Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення районного та апеляційного судів і задовольнив позов про розірвання договору оренди земельної ділянки, зробивши такі правові висновки.
Позивач наголошував на тому, що підставою для розірвання договору є настання події, яка передбачена в договорі, а саме зміна директора підприємства-орендаря.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем того, що від зміни керівника підприємства-орендаря змінилася суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких він зазнав шкоди та значною мірою позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.
Верховний Суд зауважив, що до загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Тлумачення цього пункту, а також ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема це свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», зокрема, передбачено, що відповідний договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, його розірвання в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 8.3 оспореного договору оренди земельної ділянки він може бути припинений достроково на вимогу однієї зі сторін у передбачених договором випадках, а в п. 8.6 договору сторони погодили, що зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання договору.
Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї зі сторін та визначені підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору.
Посилання судів попередніх інстанцій на те, що від зміни керівника підприємства-орендаря позивач не зазнав шкоди та не позбувся того, на що розраховував при укладенні договору, на обґрунтованість позовних вимог не впливають, оскільки орендодавець просив розірвати договір не у зв’язку з істотним порушенням договору орендарем, а у зв’язку з настанням події, яку сторони, на власний розсуд, керуючись принципом свободи договору, погодили як підставу для розірвання договору.
Постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 375/278/20 (провадження № 61-3449св21).
