Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Фермерське господарство звернулось до суду з позовом до власника великої рогатої худоби про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що стадо корів у кількості приблизно 100 голів витоптали та поїли паростки озимої пшениці, якою було засіяно поле господарства. Розмір понесених збитків склав майже 47 тисяч гривень. Позивач просив стягнути саме з відповідача зазначені кошти, оскільки шкода майну заподіяна тваринами, яких утримує відповідач.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, позивачем не доведено, що власником корів, які пошкодили майно позивача, є саме відповідач, а факт розведення відповідачем великої рогатої худоби не виключає можливості пошкодження майна тваринами, які належать іншій особі.

Оскаржуючи зазначене рішення суду в апеляційному порядку, позивач наголосив, що надав суду письмові докази про те, що лише відповідач на території відповідної сільської ради має стадо великої рогатої худоби кількістю приблизно 100 голів, і судом було проігноровано клопотання позивача про допит свідків, а тому суд дійшов помилкового висновку про не доведення вини відповідача у заподіяні шкоди.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів Херсонського апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції. Так, апеляційним судом було допитано свідків, які повідомили, що бачили як син відповідача виганяв корів з поля фермерського господарства, а також про неодноразове випасання худоби відповідача на засіяних полях позивача та прилеглих полях.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України від 21 лютого 2006 року N 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

При цьому, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Так, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (наявність шкоди та її розмір).

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції, не заперечував проти позову, не доводив, що шкоди завдано не з його вини, безпідставним є висновок про не доведення вини саме відповідача в заподіяні шкоди.

Тож Херсонським апеляційним судом на користь фермерського господарства стягнуто з власника рогатої худоби майнову шкоду в сумі 47 тисяч гривень.

Судові рішення у зазначеній справі можна переглянути в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 654/325/21.