Вища рада правосуддя затвердила консультативний висновокщодо законопроєктів «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя» (№ 9438, № 9438-1).
У пояснювальних записках ініціатори законопроєктів висловлюють очікування, що такі законодавчі зміни дозволять запобігти вчиненню корупційних правопорушень у майбутньому, а також забезпечить справедливу міру покарання для порушників - позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років. Відзначають, що особливо в період воєнного стану відповідальність за корупцію має бути більш суворою, ніж в мирний час.
ВРП при підготовці консультативного висновку врахувала позицію Верховного Суду, викладену в постанові Пленуму ВС від 4 серпня 2023 року № 18-1, а також інформацію Ради суддів України, Національної школи суддів України, а також Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.
Вища рада правосуддя наголосила на неприпустимості та неприйнятності будь-яких проявів корупції в усіх сферах та зазначила про безумовну готовність вживати заходи для самоочищення. Проте акцентувала увагу, що посилення кримінальної відповідальності має стосуватися всіх сфер, оскільки корупція як прояв системного явища потребує системної протидії.
Ступінь суспільної небезпеки корупційних правопорушень стосується всіх аспектів державного управління, що є однаково неприпустимим у діяльності посадових осіб усіх гілок влади.
З огляду на це ВРП вказала на потребу істотного доопрацювання законопроєктів з урахуванням зауважень та застережень.
Зокрема, ВРП звертає увагу, що нові санкції в редакції законопроєкту передбачають найбільш сувору кримінальну відповідальність за корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя порівняно із санкціями статей за корупційні кримінальні правопорушення в інших сферах.
Запропоновані новими нормами усі злочини кваліфікуються як тяжкі та особливо тяжкі. Натомість аналогічні корупційні злочини, вчинені службовими особами у сфері службової діяльності та діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, караються значно м’якше та передбачають менш сувору санкцію за наявності пом’якшувальних обставин та/або залежно від розміру неправомірної вигоди.
Рада застерігає, що посилення відповідальності у сфері правосуддя бореться лише з наслідками системного явища, яким є корупція, в окремо визначеній сфері, хоча зазначене явище однаково розповсюджено в усіх сферах суспільного життя та не є притаманним виключно системі правосуддя.
Крім цього, такий підхід суперечить встановленому КК України принципу, відповідно до якого при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Також ВРП вбачає недоцільною законодавчу ініціативу законопроєкту № 9438, якою передбачено внесення до Особливої частини КК України самостійного розділу ХVІІ-А «Корупційні кримінальні правопорушення у сфері правосуддя», оскільки вважає, що це порушує внутрішню структуру та логіку систематизації кримінальних правопорушень. Крім цього, не всі кримінальні правопорушення, відповідальність за які пропонується передбачити законопроєктом у новому розділі, є корупційними. Наприклад, підкуп свідка не містить усіх ознак корупції, визначених Законом України «Про запобігання корупції».
Також ВРП вказує, що законопроєктом № 9438 пропонується передбачити в самостійному розділі кримінальні правопорушення у сфері правосуддя. Водночас статтями 131-1 та 131-2 Конституції України до системи правосуддя віднесено не лише суди, а й прокуратуру та адвокатуру. Проте законопроєктом не пропонується відповідно до поставленої мети посилити кримінальну відповідальність за підкуп прокурора чи адвоката.
Стосовно кваліфікуючої ознаки корупційних кримінальних правопорушень у сфері правосуддя «вчинення дій під час дії воєнного стану» в законопроєкті № 9438 та законопроєкті № 9438-1 ВРПзазначає, що доцільніше системно вирішити вказану проблему шляхом прийняття окремого нормативно-правового акта, який би уніфікував використання у статтях КК України відповідної кваліфікуючої ознаки для диференціації кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення.
