Про це розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на заході «Законодавча і судова правотворчість: чи є підстави для конфлікту?».
Доповідач порушив питання, як судовий активізм співвідноситься із судовою дискрецією, та навів постанову Касаційного кримінального суду у складі ВС від 18 квітня 2023 року у справі № 124/6408/13-к. У ній міститься визначення, що таке судова дискреція (судовий розсуд), а також зроблено висновок, що одним із проявів судового розсуду є судовий активізм.
Василь Крат звернув увагу і на постанову Великої Палати ВС від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, в якій сформульовано висновок, що договір найму транспортного засобу за участю ФОП не підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до п. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Однак ВП ВС зазначила, що у випадку з ФОП важливим є зміст правовідносин, які є господарськими, сторона договору тут діє не як фізична особа, а як суб’єкт господарювання. Водночас в окремій думці до цієї постанови деякі судді зауважили про спрямованість гл. 58 ЦК України на регулювання всіх цивільних майнових відносин найму (оренди), незалежно від того, чи є вони підприємницькими (господарськими), чи ні.
Зрештою, доповідач порушив питання щодо логіки існування нотаріального посвідчення договорів найму транспортного засобу взагалі, з урахуванням того, що договори оренди приміщення посвідчуються нотаріально, лише коли строк їх дії більший ніж три роки. Положення ч. 2 ст. 799 ЦК України з’явилося давно, пізніше навіть у Кодекс внесли таку конструкцію, як «довіреність на користування транспортним засобом». «Генератором» необхідності внесення відповідних змін до ст. 245 ЦК України були зовсім не ті цивільні відносини, які склалися в суспільстві й потребували правового регулювання, а потреба забезпечити доказовість правомірності належності транспортного засобу особі перед органами поліції. Однак на сьогодні до ст. 245 ЦК України внесені зміни, й нотаріальне посвідчення відповідної довіреності та нотаріальне посвідчення договору найму за участю фізичної особи не має сенсу. Крім того, реальні суспільні відносини просунулися значно далі законодавчого регулювання: сьогодні підтвердити право користування ТЗ можна за допомогою застосунку «Дія».
Як приклад судового активізму Василь Крат навів постанову ВП ВС від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, в якій зроблено висновок, що пред’явлення негаційного позову не допускається. Законодавство оперувало поняттям нікчемного правочину. ВП ВС зробила висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним є неналежним способом захисту. Натомість за наявності спору необхідно застосовувати наслідки нікчемного правочину. І законодавець врахував такий підхід під час внесення змін до ст. 809-1 ЦК України «Наслідки визнання договору лізингу недійсним». «Це позитивний варіант взаємодії», – сказав Василь Крат.
У постанові від 31 липня 2023 року у справі № 461/3122/19 Об’єднана палата КЦС ВС застосувала аналогію закону, а це також прояв судового активізму. Суд констатував, що в СК України є прогалина й немає регулятора, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли чоловік, який записаний батьком після його смерті, помер до народження дитини і не знав або не міг знати про вагітність жінки, з якою перебував у шлюбі. Подібною нормою є ч. 3 ст. 137 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тож спадкоємці (дружина, батьки та діти) чоловіка, який записаний після своєї смерті батьком дитини, можуть оспорювати його батьківство, якщо він не знав або не міг знати про вагітність жінки.
Також для ілюстрації судового активізму доповідач навів постанову КЦС ВС від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, в якій зроблено висновок, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. «Відкритість переліку джерел підвищеної небезпеки дозволяє здійснювати прояв судового активізму, зважаючи на сучасні потреби», – сказав суддя.
Та головне, що дає змогу проявляти судовий активізм, – принципи приватного права. «Саме за допомогою принципів у численних ситуаціях можливо вирішувати ті чи інші конкретні проблеми, які виникають у цивільному обороті», – сказав Василь Крат. Як приклад він навів практику касаційного суду щодо фраудаторних правочинів. Ця практика розвивається, а конструкція застосовується для різних, інколи екстраординарних, ситуацій. Наприклад, у постанові від 18 грудня 2020 року у справі № 569/6427/16-ц КЦС ВС указав на можливість визнавати недійсним як фраудаторний правочин, який вже рішенням суду визнано дійсним. У постанові ВП ВС від 8 червня 2022 року у справі № 2-591/11 зроблено висновки про те, що оспорювати фраудаторний правочин можуть виконавці. «Це також прояв судового активізму. До того ж досить суттєвий, оскільки спрямований на те, щоб забезпечити виконання судового рішення», – сказав Василь Крат. Суд зазначив про те, що визнавати фраудаторними можна як двосторонні, так і односторонні правочини, не тільки оплатні, але й безоплатні, як фраудаторний можна кваліфікувати навіть шлюбний договір, якщо він вчинений на шкоду кредитору (постанова КЦС ВС від 6 серпня 2023 року у справі № 755/3563/21).
Захід «Законодавча і судова правотворчість: чи є підстави для конфлікту?» організували ГО «Цивілістична платформа» та кафедра цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Презентація Василя Крата – https://is.gd/OC6gaH.
