Встановлення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду (ч. 4 ст. 816 ЦК України) та зміна умов договору найму з укладенням окремого договору найму (статті 47, 61, 63, 104 ЖК України) є різними способами захисту права.
Положення ст. 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду та не пов’язують таку можливість із площею наданого в найм житлового приміщення. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів застосуванню підлягає вказана норма.
Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
За обставинами справи, з 2012 року позивачка із сім’єю є наймачем квартири (житлова площа 30,8 кв. м), яка складається з двох кімнат. Після розірвання шлюбу на підставі рішення суду у 2020 році в квартирі проживав колишній чоловік позивачки з сином, кожен із них займав окрему кімнату, а позивачку з її малолітньою дитиною не впускали до квартири.
З метою відновлення та захисту свого права і права неповнолітньої дочки на житло, позивачка просила суд установити порядок користування квартирою, виділивши у її з дочкою користування одну з кімнат, і зобов’язати балансоутримувача внести зміни в договір найму квартири шляхом укладення з нею окремого договору найму кімнати.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Суди вказали, що спосіб користування квартирою, про який заявляє позивачка, є неможливим, оскільки у спірній квартирі, житлова площа якої становить 30,8 кв. м, проживає чотири особи, встановлення порядку користування зазначеною квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб, ураховуючи встановлену норму розміром 13,65 кв. м на одну особу.
ОП КЦС ВС змінила мотиви ухвалених судових рішень щодо відмови в задоволенні вимоги про зміну договору найму, у частині вимоги про встановлення порядку користування квартирою направила справу на новий розгляд до апеляційного суду, зробивши такі висновки про застосування норм права.
Зокрема, ОП КЦС ВС зауважила, що встановлення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду (ч. 4 ст. 816 ЦК України) та зміна умов договору найму з укладенням окремого договору найму (статті 47, 61, 63, 104 ЖК України) є різними способами захисту права.
Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду передбачено в ч. 4 ст. 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і до того ж не пов’язано з певними межами. З урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів застосуванню підлягає вказана норма.
Тлумачення ч. 4 ст. 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд за позовом наймача або особи, яка постійно проживає разом з ним.
Отже, положення ст. 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду, не пов’язують із площею наданого в найм житлового приміщення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням, суди попередніх інстанцій не врахували наявність між квартиронаймачкою та колишніми членами її сім’ї спору щодо користування наданою їм у встановленому законом порядку в найм квартирою, відсутність можливості у сторін досягти домовленості щодо порядку користування спільним житлом, у зв’язку із чим не вирішили спору по суті, дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для вирішення вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням.
З огляду на характер спірних правовідносин (визначення порядку користування наданою сторонам у найм квартирою житловою площею 30,8 кв. м), наявність у ній двох кімнат, у яких можуть проживати по дві особи однієї статті (позивачка з дочкою та відповідач із сином), а також наявність технічної можливості експлуатації кожної кімнати відокремлено, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою є передчасними.
Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21 (провадження № 61-3800сво23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117206127.
