Автори законопроєкту №10301 пропонують запровадження спеціалізації суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку з метою підвищення ефективності здійснення правосуддя у цих справах та забезпечення належного рівня довіри з боку військовослужбовців.
У пояснювальній записці зазначено, що впровадження у судовій системі України саме спеціалізації суддів пропонується з огляду на те, що така форма, на відміну від спеціалізації судів, не викликає суперечностей з точки зору відповідності Конституції України, а також є менш економічно, організаційно, технічно та хронологічно затратною, що дуже важливо для держави, яка вже перебуває у стані протидії широкомасштабній військовій агресії.
У законопроєкті запропоновані зміни до статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлюється порядок обрання суддів зі зазначеної спеціалізації зборами суддів відповідного суду та вимоги до цих суддів.
В обґрунтування законопроєкту покладено потребу у вжитті заходів, що дадуть змогу більш ефективно використовувати ресурс зі спеціалізованої підготовки суддів щодо розгляду кримінальних проваджень у справах про військові кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у зв’язку зі зростаючим навантаженням на систему правосуддя під час розгляду цих категорій справ у період активної фази ведення широкомасштабних воєнних дій на території України, а також після їх закінчення.
На думку ініціаторів законопроєкту, впровадження спеціалізації суддів щодо розгляду цих категорій справ зумовить підвищення рівня їх компетентності у визначеній сфері, що дозволить забезпечити довіру до судів.
Вища рада правосуддя погодилася з обґрунтуванням законопроєкту щодо доцільності провадження в Україні військової юстиції у зв’язку із суттєвим збільшенням судових проваджень у справах про відповідні злочини внаслідок збройної агресії російської федерації, проте зауважила, що такі зміни вимагають максимально комплексного та виваженого підходу.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за рішенням зборів суддів відповідного суду може бути запроваджено спеціалізацію суддів у відповідному суді, отже не виключено можливість визначення спеціалізації суддів з розгляду кримінальних проваджень у справах про воєнні і військові злочини.
Водночас даним законопроєктом запропоновано впровадження саме обов’язкової спеціалізації суддів з розгляду зазначених категорій справ.
Вища рада правосуддя погодилася з тим, що для підвищення якості правосуддя та скорочення строків розгляду справ спеціалізація суддів може стати ефективним механізмом, водночас звернула увагу на те, що можливість впровадження спеціалізації суддів як обов’язкової засади внутрішньої організації всіх місцевих загальних та апеляційних судів України наразі є обмеженою.
Кадровий дефіцит суддівського корпусу може стати перепоною у запровадженні обов’язкової спеціалізації суддів, адже недостатня укомплектованість судів суддями та спричинений нею надмірний рівень навантаження на суддю в поєднанні з викликами перед судовою системою, що постали у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, унеможливлюють впровадження обов’язкової спеціалізації суддів у кожному загальному місцевому та апеляційному суді України.
Впровадження запропонованих законодавчих змін без урахування кадрового дефіциту суддівського корпусу може, навпаки, призвести до збільшення тривалості розгляду справ, а також до нерівномірного навантаження на суддів в окремому суді, що не відповідає меті законопроєкту.
Вища рада правосуддя зазначила, що модель, за якою право, а не обов’язок зборів конкретного суду як органу суддівського самоврядування самостійно вирішувати необхідність впровадження в суді спеціалізації щодо розгляду певних категорій справ, наразі є виправданою та достатньою.
Також Вища рада правосуддя не погодилася із твердженням ініціаторів законопроєкту, що військові кримінальні правопорушення вчиняють виключно військовослужбовці, а кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку – переважно військовослужбовці з огляду на те, що кримінальні правопорушення, передбачені розділами ХІХ, ХХ Кримінального кодексу України, мають суттєві відмінності за сутністю, різними ознаками кримінального правопорушення, зокрема суб’єктами злочину, та ґрунтуються на різних, непов’язаних між собою правовідносинах.
Запропонована законопроєктом спеціалізація вимагає від судді фаховості у двох вузькоспеціалізованих категоріях кримінальних проваджень, що не пов’язані між собою, відрізняються за ознаками злочину та мають різне правове регулювання.
На переконання Вищої ради правосуддя, обов’язкове визначення спеціалізації суддів без встановлення вимог щодо їх кваліфікації, наявності суддівського стажу не приведе до відчутного підвищення якості судових рішень у справах відповідних категорій.
З огляду на зазначене, Вища рада правосуддя підтримує законопроєкт № 10301 за умови врахування застережень, викладених у цьому консультативному висновку.
