Автори законопроєкту вважають за необхідне переглянути процедури суддівської кар’єри з метою приведення їх у відповідність до сучасних потреб та викликів, які постали перед судовою владою та державою. Зокрема, законопроєктом запропоновано істотно переглянути та викласти в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді».
Вища рада правосуддя в цілому підтримала законопроєкт № 10140-д, але з урахуванням позиції Верховного Суду висловила в консультативному висновку низку зауважень, застережень та пропозицій відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Зокрема, Рада не підтримала законодавчу ініціативу, якою особі, яка обіймає посаду члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, забороняється претендувати на посаду судді (стаття 69), як таку, що є дискримінаційною та не відповідає вимогам статей 24 і 43 Конституції України, згідно з якими громадянам гарантуються рівні права і свободи, у тому числі забороняється дискримінація у трудових правах.
ВРП схвалила законодавче закріплення тлумачення понять «компетентність» та «доброчесність», що сприятиме здійсненню об’єктивних кар’єрних процедур щодо суддів та формуванню довіри до судової системи. Водночас критично поставилася до формулювання «відсутні обґрунтовані сумніви» (частина восьма статті 69), оскільки фактично це є запровадженням нових стандартів доказування в межах конкурсної процедури, що потребує додаткового обґрунтування та дослідження.
Рада вважає співмірним запропоноване відсоткове співвідношення двох ключових етапів добору, згідно з яким кандидат вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит, якщо набрав не менше 70 відсотків максимально можливого бала за кожним тестуванням та практичним завданням, а співбесіда фактично оцінюється в 30 відсотків як самостійний етап процедури добору (частина п’ята статті 74, частина перша статті 79-5, частина перша статті 85).
Норму, яка регулює ухвалення рішення про рекомендацію щодо призначення на посаду судді переможця конкурсу, який отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності, ВРП запропонувала уточнити таким чином: Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про рекомендацію про призначення переможця конкурсу на посаду судді лише в разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів від фактично призначених та зарахованих до штату членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами (частина восьма статті 79-4).
ВРП також запропонувала виключити із законопроєкту положення, яким ВККСУ надається право на проведення додаткових тестувань для формування суддівського досьє. Рада вказала, що наявність невизначеної або неоднозначної норми закону може створити більше перешкод, ніж її відсутність, тож закликала дотримуватися «якості закону» як одного із складових принципу верховенства права.
Рада також запропонувала виключити норму щодо заборони брати участь в інших конкурсах на посаду судді особі, яка отримала рекомендацію про призначення на посаду судді за результатами конкурсу, до завершення розгляду Вищою радою правосуддя відповідної рекомендації. Згідно з позицією Ради участь кандидатів у різних конкурсних процедурах дасть змогу зменшити тривалість заповнення вакансій у судовій системі та дотриматися принципу доступу до суддівської професії та гарантій судді.
Водночас ВРП не підтримала норму, якою передбачається переведення судді з одного суду до іншого за результатами конкурсу, оскільки це суттєво ускладнить та затягне в часі відновлення здійснення правосуддя на деокупованих територіях. У зв’язку із цим запропонувала залишити за ВРП дискреційне повноваження щодо переведення суддів без ускладнення додатковими конкурсними процедурами.
ВРП запропонувала передбачити, що строк перебування кандидата в резерві становить п’ять років з дня зарахування (частина третя статті 78), оскільки саме такий строк може стати запобіжником надмірного навантаження ВККСУ.
Серед змін до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», передбачених законопроєктом № 10140-д, визначено процедуру затвердження Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). ВРП запропонувала іншу редакцію цієї норми, згідно з якою ВРП затверджує вказані показники після консультацій з ВККСУ, Радою суддів України. Громадська рада доброчесності як допоміжний орган ВККСУ може надати свої пропозиції із цього питання.
ВРП схвалила законодавчу ініціативу, якою визначено, що під час ухвалення висновку предметом аналізу ГРД не може бути обґрунтованість чи законність судових рішень, оцінка дій судді та/або інших рішень, що були ухвалені суддею під час професійного здійснення правосуддя (стаття 105-10). Відповідно до стандартів Ради Європи судді, перш за все, є відповідальними в межах процесуальної системи оскарження судових рішень («суддівська відповідальність»).
ВРП підтримала положення, які передбачають, що Громадська рада доброчесності до ухвалення негативного висновку щодо судді або кандидата забезпечує йому можливість надати пояснення чи заперечення у строк не менше п’яти робочих днів.
Рада також підтримала норму, якою передбачено, що члени ГРД і ВККСУ зобов’язані утримуватися від будь-яких оціночних публічних висловлювань стосовно судді (кандидата на посаду судді), питання щодо якого розглядається, у тому числі поза межами здійснення своїх повноважень (частина четверта статті 105-7, стаття 94), оскільки необережні висловлювання можуть хибно вплинути на імідж системи правосуддя.
ВРП не підтримала пропозиції, якими розширено підстави дисциплінарної відповідальності судді (статті 106, 109), оскільки така законодавча ініціатива може істотно вплинути на зміст та обсяг прав судді, тому Рада запропонувала обговорити запровадження цих норм додатково.
ВРП надіслала консультативний висновок до Верховної Ради України для врахування її позиції при доопрацюванні законопроєкту № 10140-д.
Детальніше із пропозиціями ВРП можна ознайомитися за посиланням https://is.gd/mmakeQ
