На розширеному засіданні підкомітету з питань правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правової політики член Вищої ради правосуддя Тетяна Розваляєва представила консультативний висновок щодо законопроєкту № 6049.
Законопроєктом № 6049 запропоновано тимчасово, до дня завершення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного 9 серпня 2019 року, наділити Вищу раду правосуддя повноваженнями здійснювати відрядження суддів місцевого, апеляційного суду або Верховного Суду до апеляційного суду тієї самої спеціалізації строком на один рік. Крім того, передбачено, що в разі втрати повноважності ВРП, цю функцію здійснюватиме Рада суддів України.
Варто нагадати, що з листопада 2019 року будь-який добір суддів та заміщення вакантних посад не здійснюється через відсутність повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідно до Закону України № 679-IX ВРП відряджає суддів без рекомендації чи подання ВККС. Однак цей Закон не вирішив проблемну ситуацію у апеляційних судах, пов’язану з дефіцитом кадрів.
За інформацією Державної судової адміністрації України штатна чисельність суддів апеляційних судів визначена на рівні 1 439 одиниць. На цей час фактично заповнено тільки 885 посад, тобто майже 40% посад є вакантними. З 885 суддів 740 мають право на відставку, тобто майже 83% діючих суддів апеляційних судів можуть у будь-який час скористатися цим правом та припинити здійснювати правосуддя.
У жодному суді апеляційної інстанції штатні посади суддів не заповнені на 100 %. Наразі найбільш кричуща ситуація у Харківському апеляційному суді, де із 60 посад 46 вакантні, що становить 77 % від загальної штатної чисельності. У Рівненському апеляційному суді та Першому апеляційному адміністративному суді нестача становить 65 % та 61 %, відповідно.
Існує реальний ризик, що до відновлення роботи ВККСУ та завершення відповідного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів у апеляційних судах виникне надзвичайна ситуація, пов’язана з відсутністю суддів, які можуть здійснювати правосуддя та розглядати справи, що призведе до припинення роботи апеляційних судів.
Член ВРП Тетяна Розваляєва повідомила про позицію ВРП щодо окремих норм цього законопроєкту. Вона зазначила, що ВРП неодноразово наголошувала на необхідності системного, виваженого та комплексного підходу до судової реформи. Неприпустимо, щоб через зміни законодавства зупинялась робота органів суддівського врядування, відповідальних за формування суддівського корпусу, адже внаслідок таких дій обмежується доступ до правосуддя.
Тетяна Розваляєва наголосила, що всі законодавчі зміни, спрямовані на врегулювання питань суддівської кар’єри, мають відповідати Конституції України та чинному законодавству, принципам верховенства права та недискримінації при вирішенні питань суддівської кар’єри.
Як зазначено в консультативному висновку до законопроєкту, законодавчими актами з питань судоустрою і статусу суддів передбачені певні критерії, відповідно до яких переведення судді шляхом відрядження можливе як виключний захід, якщо існує об’єктивна загроза здійсненню правосуддя та/або надмірне навантаження, і лише за згодою суддів та в межах судів того самого або нижчого рівня та тієї самої спеціалізації. З огляду на це відрядження суддів місцевих судів до суду апеляційної інстанції, який є судом вищого рівня, що запроваджується законопроєктом № 6049, не узгоджується з чинним законодавством.
Переведення судді місцевого суду шляхом відрядження на посаду судді апеляційної інстанції, який є судом вищого рівня, за правилами цього законопроєкту суперечитиме вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вимагає проходження відповідних конкурсних процедур, та порушуватиме принцип єдності у формуванні суддівської кар’єри, відповідно до якого підвищення судді у посаді має ґрунтуватися на об’єктивній оцінці чесності кандидата та незалежності його рішень, професійної компетенції, досвіду тощо, і в цій частині не може бути підтримане ВРП.
Загалом у 2020 році та впродовж одинадцяти місяців 2021 року ВРП прийняла рішення про відрядження 62 суддів до 41 судів із надмірним рівнем судового навантаження та до 3 судів, які до того припинили свою роботу. Крім того, 20 суддям у 2021 році було продовжено строк відрядження на 1 рік. Однак повністю укомплектувати кадрами вказані суди шляхом відрядження суддів не вдалось, тому що в судах, з яких судді виявили бажання бути переведеними, також не вистачає кадрів.
Тому, на думку Тетяни Розваляєвої, вирішення питань суддівської кар’єри та добору суддів на наявні вакансії може бути повністю розблоковане тільки після завершення формування нового складу ВККСУ. Адже зупинення саме цього органу призвело до гострого кадрового дефіциту в системі судоустрою, який може бути системно подоланий тільки з початком його повноцінної роботи.
Переведення суддів Верховного Суду до суду апеляційної інстанції тієї самої спеціалізації, передбачене законопроектом № 6049, тобто судової інстанції нижчого рівня, є також неоднозначним способом заповнення вакансій у судах апеляційної інстанції.
Тетяна Розваляєва звернула особливу увагу, що відповідно до Закону № 679-ІХ ВРП у період відсутності повноважного складу ВККСУ Вища рада правосуддя ухвалює без рекомендації чи подання ВККС рішення про внесення Президенту України подання про призначення судді у відставці до суду тієї самої спеціалізації та не вищого рівня (крім Верховного Суду) на підставі заяви такого судді, якщо до набрання чинності цим Законом такий суддя пройшов кваліфікаційне оцінювання в порядку, передбаченому законом.
Для реалізації вказаних повноважень необхідно на законодавчому рівні визначити процедуру призначення судді у відставці.
Тетяна Розваляєва акцентувала увагу, що ВРП підтримує положення законопроєкту щодо продовження строку призначення суддів у межах переведення за спрощеною процедурою без відповідного подання ВККСУ й після відновлення роботи ВККСУ, оскільки, зважаючи на велике навантаження, ці процедури можуть затягнутися на невизначений час.
Крім того, член ВРП зауважила, що переведення судді є конституційним повноваженням та прерогативою Вищої ради правосуддя та не може покладатися на Раду суддів України, яка є органом суддівського самоврядування і не наділена владними повноваженнями з цього питання.
Також член ВРП звернула увагу на доцільність унормування порушених законопроєктом питань шляхом внесення змін до чинних норм законодавчих актів, що врегульовують питання відрядження суддів у їх системному зв’язку.
Тетяна Розваляєва повідомила, що, на думку ВРП, заходи, запропоновані законопроєктом, можуть бути підтримані у разі врахування висловлених ВРП зауважень та застережень.
