Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат провів відкритий вебінар на тему «Добра совість в практиці касаційного суду» для студентів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, членів ELSA Kharkiv (ELSA — європейська правнича студентська асоціація) та всіх зацікавлених.
На початку лекції суддя навів латинську максиму male enim nostro iure uti non debemus (ми не маємо погано користуватися своїм правом) та акцентував на фундаментальній важливості принципу добросовісності в правовій системі. Лектор роз'яснив, що добра совість має два основні виміри: процесуальний і матеріальний.
Він звернув увагу на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 4 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23, в якій зроблено висновок, що слід розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість як за сферою застосування, так і за наслідками. Матеріальна добра совість регулюється, зокрема, п. 6 ст. 3 ЦК України, а процесуальна, – зокрема, ст. 44 ЦПК України.
У постанові від 30 травня 2024 року у справі № 229/7156/19 КЦС ВС роз’яснив, що принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки – покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів.
На матеріальний аспект доброї совісті КЦС ВС вказав ще у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14. А в постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 вже ОП КЦС ВС із посиланням на попередню практику зробила висновок, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства, і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Крім того, в цій постанові ОП КЦС ВС зазначила, що з огляду на те, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися з урахуванням добросовісності, принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Василь Крат навів різні види спорів, у яких ВС застосовував принцип доброї совісті. Зокрема, Суд сформулював висновки про охорону інтересів добросовісного іпотекодержателя; добросовісності та права на нерухомість; можливості визнання договорів купівлі-продажу чи дарування фраудаторними та ін.
Лектор приділив увагу і принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Він зазначив, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. В ЦК України не передбачено доктрини заборони суперечливої поведінки, хоча, з урахуванням того, що вона є проявом добросовісності, допустиме її застосування на підставі загальних засад приватного права (ст. 3 ЦК України).
Також Василь Крат розглянув постанову ОП КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17. В ній, зокрема, йдеться, що в основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Крім того, суддя проаналізував судову практику застосування відповідного принципу у справах з різними обставинами.
Презентація Василя Крата – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Dobra_sovist_12_06_2025.pdf
