Зміна предмета позову з вимоги про повернення частки у статутному капіталі товариства на вимогу про витребування майна, яке було внеском до статутного капіталу, сама по собі не змінює корпоративної природи спору, якщо підстави позову залишаються незмінними та відсутні докази втрати таким майном статусу внеску до статутного капіталу і набуття його як самостійного об’єкта цивільних прав поза корпоративними відносинами. За таких обставин спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
Позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання недійсними договорів відчуження 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «СР113», рішень учасника товариства, актів приймання-передачі частки та відповідних реєстраційних дій. Вона стверджувала, що була введена в оману під час оформлення схеми отримання позики під заставу належного їй нерухомого майна, яке згодом було внесене до статутного капіталу товариства та відчужене третім особам.
Після скасування Верховним Судом попередніх рішень про задоволення позову та направлення справи на новий розгляд позивачка змінила предмет позову і просила витребувати з незаконного володіння відповідача житловий будинок та земельні ділянки, які раніше були внесені до статутного капіталу товариства.
Господарський суд закрив провадження у справі, вважаючи, що після зміни предмета позову спір фактично стосується витребування нерухомого майна між фізичними особами та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу. Суд зазначив, що позивачка не змінювала підстав позову, а лише змінила спосіб захисту. При цьому спірне майно продовжувало розглядатися як майновий внесок до статутного капіталу товариства, а матеріали справи не містили доказів того, що воно втратило цей статус.
Переглядаючи справу, КГС ВС погодився з висновками апеляційного суду. Верховний Суд наголосив, що для визначення юрисдикції вирішальне значення має характер спірних правовідносин, а не лише формальний склад сторін чи формулювання позовних вимог.
Суд звернув увагу, що первісний спір виник із правочинів щодо 100 % частки у статутному капіталі товариства і був безпосередньо пов'язаний із корпоративними правами. Зміна позивачем способу захисту з повернення корпоративної частки на витребування майна не змінила фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
КГС ВС також врахував, що на момент ухвалення рішення про закриття провадження у справі відсутні будь-які докази того, що спірне майно перестало бути внеском до статутного капіталу товариства й було набуте відповідачем як звичайне нерухоме майно поза корпоративними відносинами.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про втрату спором корпоративного характеру та необхідність його розгляду в порядку цивільного судочинства був передчасним. Встановлення обставин щодо подальшого правового статусу спірного майна має здійснюватися під час розгляду справи по суті.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення і погодився з висновком апеляційного суду про необхідність продовження розгляду справи господарським судом.
Постанова КГС ВС від 12 травня 2026 року у справі № 910/10905/21 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/136470317.
