У 2022 році в умовах воєнного стану президії МКАС і МАК при ТПП провели 12 засідань стосовно переформатування арбітражних інститутів, зокрема щодо диджиталізації арбітражного процесу. Була впроваджена нова форма розв’язання арбітражного спору – медіація. Серед заходів, що стосуються розвитку конкурентоспроможності арбітражних інститутів, чільне місце належить запровадженню інвестиційного арбітражу, але для цього потрібна воля законодавця.
Про це йшлося під час розширеного засідання президій МКАС та МАК при ТПП України, участь у якому взяли судді Верховного Суду Костянтин Пільков і Василь Крат, представники бізнесової та юридичної спільноти, арбітри. На розширеному засіданні підбили підсумки діяльності МКАС і МАК при ТПП України у 2022 році, обговорили у форматі відкритої дискусії плани на майбутнє, а також проаналізували особливості арбітражного провадження з підсанкційними сторонами та виконання арбітражних рішень.
Висловлюючись щодо впливу санкцій на можливість визнання й виконання арбітражного рішення, суддя Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков акцентував на таких категоріях, як національний публічний порядок, міжнародний публічний порядок, а також транснаціональний публічний порядок, якими оперують арбітражні практики. Окрім того, він нагадав про те, що в Україні не запроваджено механізму вторинних санкцій – ідеться про можливість застосування санкцій до контрагента підсанкційної особи за наявність комерційних відносин з особою, до якої застосовані санкції. На думку спікера, підняття санкцій, які застосовують держави, на рівень транснаціонального публічного порядку може стати великим тягарем для арбітражних інститутів. «Якщо міжнародний арбітраж братиме на себе такі високі зобов’язання щодо забезпечення публічного порядку конкретної держави, то це може стати першою перевіркою на нейтральність для іноземного інвестора», – зазначив Костянтин Пільков.
Також спікер нагадав про постанову КГС ВС, у якій ідеться, серед іншого, про те, що санкції не можуть впливати на процесуальні права особи чи обмежувати їх. За його словами, в одній із нещодавніх ухвал Велика Палата ВС підтримала такий підхід. Зокрема, йшлося про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у санкційній справі, і ВП ВС погодилася з тим, що сплату судового збору має бути відстрочено. «У цьому випадку право на доступ до правосуддя, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, переважило відсутність конкретного припису в Законі України «Про судовий збір» та процесуальному кодексі. Це послідовний крок у тому, що запровадження санкцій не повинне становити обмеження для процесуальних прав», – вважає суддя ВП ВС.
Костянтин Пільков критично висловився щодо того, чи можна вважати застосування санкцій обставиною форс-мажору. На його думку, бізнес-спільнота розробила ефективніший у цьому контексті механізм – окремі застереження про санкції.
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат закликав присутніх досліджувати сутність санкцій з позицій приватного права для відповіді на питання про їх значення та вплив на приватноправові конструкції (зокрема, договір, зобов’язання, виконання чи припинення зобов’язання). На його переконання, санкції з позицій приватного права проходять еволюцію, подібну до тієї, якої зазнають інші схожі публічні «вкраплення» в приватне право (наприклад, конфіскація in rem, що втілилася в українському законодавстві в конструкцію необґрунтованих активів).
Під час виступу спікер звернув увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах воєнного стану» (від 6 жовтня 2022 року № 2643-IX) розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» доповнено п. 15-2. Відповідно до цих змін протягом дії в Україні воєнного стану правочини щодо фінансових інструментів, вчинені за участю, від імені та/або на користь осіб, до яких застосовано санкції, а також правочини щодо цінних паперів, емітентами яких є такі особи, є нікчемними. «Санкції як підстава для нікчемності правочину – це вже ближче до приватного права», – сказав Василь Крат. Він переконаний у тому, що визначення сутності допоможе краще з’ясувати вплив санкцій, які мають тимчасовий характер на, наприклад, зобов’язання чи договір.
Фото надане виданням «Юридична практика».
