Судді Верховного Суду взяли участь в обговоренні актуальної судової практики і найпоширеніших практичних питань, які виникають під час визнання в Україні рішень іноземних судів та арбітражів, а також процедур транскордонного банкрутства. Дискусія відбулася в межах круглого столу «Виконання рішень іноземних судів та банкрутство з іноземним елементом: актуальна судова практика та подальший розвиток».
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак розповіла про особливості розгляду справ, які стосуються виконання рішень іноземних судів та міжнародних арбітражних судів в Україні. Зокрема, вона звернула увагу на різницю в інстанційній юрисдикції: якщо для виконання рішення іноземного суду треба звертатися в Україні до суду першої інстанції, то у випадку з міжнародним арбітражем першою інстанцією виступатиме вже апеляційний суд. Відповідно, Верховний Суд є апеляційною інстанцією.
Така різниця, на думку доповідачки, створює певні труднощі для міжнародних партнерів та іноземних суб’єктів, оскільки процесуальні відмінності викликають нерозуміння того, чому в одних випадках задіяно дві інстанції, а в інших – три. Тому, на її переконання, потрібно уніфікувати ці процедури.
Суддя також зауважила, що під час розгляду справ щодо рішень як іноземних судів, так і міжнародних арбітражів у національних судах існують однакові проблеми. Приміром, дедалі частіше виникають ситуації, коли вже на стадії вирішення питання про прийняття клопотань щодо надання дозволу про примусове виконання рішення іноземного суду, якщо на території України перебуває боржник або його майно, сторона боржника заперечує наявність майна на території України. Відповідно, боржник заперечує й те, що українські суди мають право розглядати його справу.
Окремо обговорили й справи, у яких стороною є російська федерація, республіка білорусь або їхні громадяни. На сьогодні фізичне повідомлення таких учасників процесу про розгляд справи неможливе, тож існує нагальна необхідність внесення змін до процесуального законодавства та визначення процедури їх повідомлення.
У межах свого виступу суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євгеній Краснощоков нагадав, що суди проводять ретельну перевірку всіх обставин справи, щоб оцінити, чи не поширюються на учасників санкційні обмеження. У разі якщо з’ясовується, що особи (в тому числі й кінцеві бенефіціари) внесені в українські санкційні списки, вітчизняні суди відмовляють у виконанні рішень суду. Крім того, перевіряється також те, чи не внесені особи до міжнародних санкційних списків.
Говорячи про розгляд справ у КЦС ВС, лектор акцентував на тому, що в Україні дотримуються дружньої політики щодо виконання рішень іноземних судів і розповів, яким саме законодавством має керуватися суд, якщо сторони заперечують належне повідомлення про процес. Суддя наголосив, що сторони мають довести, що не мали можливості отримати повідомлення, а суд, відповідно, не доклав усіх зусиль для повідомлення їх про процес.
«У такому випадку суд має насамперед керуватися міжнародними договорами, які регламентують порядок повідомлення особи про процес. Якщо ж таких немає – керуватися законодавством країни розгляду справи», – пояснив він і навів приклад із судової практики КЦС ВС в таких спорах.
Свій виступ суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олександр Банасько присвятив темі «Транскордонне банкрутство: судова практика».
Лектор нагадав про те, якими саме нормативними актами в Україні регулюються процедурні питання щодо транскордонного банкрутства. Детально розповів про відповідні норми, які містилися в Законі України «Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом» та містяться в КУзПБ.
Суддя звернув увагу на те, що в національному правовому полі практично немає судової практики щодо транскордонного банкрутства.
Як приклад практики касаційного суду про визнання в Україні іноземної процедури банкрутства він навів лише справу № 910/5107/20.
Так, у постанові від 8 листопада 2022 року Верховний Суд звернув увагу, що укладений між Україною та Чеською Республікою Договір про взаємну правову допомогу від 28 травня 2001 року визначає взаємну правову допомогу у справах, які виникають із комерційних правовідносин і що будь-яких винятків щодо взаємної правової допомоги у справах про банкрутство ні цей Договір, ні КУзПБ не містять. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що принцип взаємності у цій справі є дотриманим.
При повторному розгляді цієї справи КГС ВС постановив, що в ухвалі господарського суду про визнання іноземної процедури банкрутства має бути зазначено статус іноземної процедури банкрутства відповідно до положень КУзПБ.
«Фактично Верховний Суд чітко зайняв позицію сприяння застосуванню процедур транскордонного банкрутства», – зазначив доповідач.
До основних проблемних питань, які виникають у справах про банкрутство, пов’язаних з іноземною процедурою банкрутства, спікер відніс кваліфікацію арбітражних керуючих, юридичних служб кредиторів, вплив застосування такого інституту на строки розгляду справи, що, як наслідок, підвищує вартість процедури банкрутства, доступ до інформації (бази даних, реєстри тощо в іноземних юрисдикціях).
Олександр Банасько зауважив, що світові процеси глобалізації, руху капіталів, трудових ресурсів та засобів виробництва, безумовно, впливатимуть на подальший розвиток транскордонного банкрутства.
Участь у круглому столі також взяв суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Валентин Сердюк.
Організував цей захід проєкт ЄС «Право-Justice».
Відео доступне за посиланням: https://cutt.ly/f7tCtnC.
