Як Ви оцінюєте перспективи формування повного складу ВРП та відновлення роботи конституційного органу?

Для відповіді на це питання потрібно усвідомлювати ситуацію, у якій ми перебуваємо. Зараз іде повномасштабна війна. Наші збройні сили неймовірними зусиллями та високою ціною, але впевнено вибивають рашистів з нашої землі. Проте ця війна не лише за територію. Ми воюємо не «проти», а «за». За те, щоб остаточно вирватись з лап «русского міра» і побудувати свою сильну та прогресивну державу, яка базується на наших спільних з цивілізованим світом цінностях – демократії, поваги до прав людини, правовладді. А це неможливо без реформ і справедливого правосуддя.

Слід визнати, що у правосудді у нас були і ще залишаються проблеми. У часи Революції Гідності були судді, які мало чим відрізнялись від російських – на догоду влади легко засуджували невинних. Це визнав навіть Європейський суд з прав людини. Уся країна чула записи з кабінету голови Окружного адмінсуду м.Києва, де йшлось про відвертий та системний торг правосуддям. А за інформацією від секретаря РНБО у плані путіна по захопленню влади в Україні були судові рішення за позовами Віктора Януковича. Тому проблеми треба вирішувати і недарма судова реформа є однією з ключових умов вступу до ЄС.

Насправді війна йде на два фронти. У тилу ми усі зобов’язані битись за ті реформи, які дадуть нам можливість подолати корупцію, свавілля та інші негативні явища, які не дозволяли нам стати повноцінним членом європейського співтовариства. І коли наші доблесні воїни повернуться з перемогою над ворогом, вони обов’язково запитають нас – а де ваша перемога ?

Саме тому мені прикро, що взагалі виникає питання – а чи буде сформовано Вищу раду правосуддя найближчим часом. Я би волів, щоб у цьому не було жодного сумніву. Ми подолали значний шлях. У нас є 16 кандидатів, які пройшли усі перевірки та отримали рекомендацію Етичної ради. Там є представники усіх інстанцій та юрисдикцій. Є достойні кандидати, які спроможні забезпечити якісні зміни системи. Немає жодних аргументів, які б пояснили неможливість заповнити усі 8 вакансій, що б дозволило ВРП запрацювати.

При цьому дуже символічно, що саме від суддів залежить чи найважливіший орган суддівського врядування нарешті запрацює. Я впевнений, що делегати з’їзду усвідомлюють свою відповідальність перед усім суддівським корпусом та суспільством і виконають свій обов’язок з обрання представників суддів до ВРП.

Тому я очікую, що вже у січні ВРП стане повноважною, а невдовзі і прокурори, науковці, адвокати та Президент призначать своїх представників і ВРП запрацює на повну силу.

ВРП колегіально ухвалює рішення, як Ви думаєте, новому складу швидко вдасться досягати консенсусу?

Це значною мірою залежить від того, яким буде цей новий склад і які цілі ставлять перед собою члени ВРП. На моє переконання, абсолютна більшість буде зацікавлена у тому, щоб нарешті провести справжню судову реформу, вирішити проблеми, які хвилюють як суддів, так і громадян та відновити довіру суспільства до судової влади. За таких умов нам вдасться знаходити консенсус і робота не буде буксувати.

Які пріоритети у діяльності на посаді члена ВРП будуть для Вас визначальними?

Мій головний пріоритет та завдання на посаді закладені у присязі, яку я складав, як член ВРП. Для мене це не просто слова. Я планую наповнити їх конкретними діями і зробити все від мене залежне, щоб судова система складалась з доброчесних та високопрофесійних суддів, які є справді незалежними та захищеними від незаконних впливів, а суспільство довіряє судам, бо кожен має реальне право на доступ до справедливого правосуддя.

Саме на ВРП буде покладено відповідальність за подолання ключових викликів у судовій системі, а також формування близько половини складу суддівського корпусу, які будуть здійснювати правосуддя найближчі 15-20 років. Тому майбутнє судової системи дійсно залежить від цього складу ВРП і ми повинні повністю усвідомлювати свою відповідальність за це.

Якщо більш конкретно, то безумовно пріоритетом № 1 є відповідати на виклики, які ставить перед нами війна. ВРП повинна разом з усією судовою системою шукати шляхи забезпечити безперебійність здійснення правосуддя навіть в умовах постійної загрози обстрілів та браку електропостачання. У цьому контексті я дуже підтримую ідею дистанційного судочинства, яке б дозволяло і сторонам і суддям брати участь у засіданні з будь-якого місця, де є така можливість.

Першочерговим завданням є і формування ВККС. Ми вже працюємо над критеріями обрання кращих із тих, кого нам запропонує конкурсна комісія і сподіваюсь ми організуємо цей процес таким чином, щоб у нікого не виникало жодних сумнівів у правильності вибору.

Кадровий голод нікуди не зник і ВРП спільно з ВККС мають нарешті його втамувати. Я дуже підтримую ідею спростити процедури добору та зробити призначення суддів більш оперативним. Водночас вважаю, що до цього потрібно залучити Громадську раду доброчесності. Це однозначно підвищить якість та довіру до суддів, які будуть призначені.

Пріоритетним напрямком для мене однозначно буде дисциплінарна практика. Має бути усвідомлення невідворотності покарання за очевидне свавілля. Разом з тим судді мають бути впевнені, що захищені від безпідставних звинувачень та незаконних втручань у їхню діяльність. Ми також працюємо над узагальненням дисциплінарної практики. Сподіваюсь, що завдяки цьому вона стане більш сталою та зрозумілою для суддів.

Також буду виступати за те, щоб ВРП проявляла проактивну позицію з виявлення та реакції на різноманітні незаконні схеми, які реалізовуються завдяки сумнівним рішенням чи різного роду маніпуляцій. У нас повинні бути інструменти швидкого і ефективного реагування на такі факти.

І безумовно розвиток електронного судочинства. Я докладу максимум зусиль, щоб нарешті повністю втілити у життя Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. При цьому вона повинна бути зручна у користуванні та дійсно спрощувати та оптимізовувати процеси здійснення судочинства, унеможливити втручання та маніпуляції програмою. А потужні аналітичні можливості системи повинні давати нам можливість оперативно бачити та реагувати на усі проблеми роботи судової системи.

Які завдання має вирішити ВРП найближчим часом і в довгостроковій перспективі щоб із суспільного дискурсу зникло питання довіри до судової влади? І чи лише від Ради це залежить ?

Насамперед це залежить від того, яким буде новий склад ВРП. Довіра до органу залежить від довіри до його представників. На моє переконання наявна процедура обрання нових членів, які проходять перевірку Етичною радою частково вирішує це питання. Новий склад ВРП матиме більший кредит довіри від суспільства, але й від них буде більше очікувань.

Новій ВРП потрібно стати більш відкритою. Найближчим часом варто відновити трансляції усіх засідань ради. Також більше комунікувати з громадськістю, розуміти причину недовіри суспільства до судової влади. Проблеми треба не заперечувати, а визнавати і вирішувати в активному діалозі з суддями та громадськістю. Також потрібно більше розповідати про дії суддів, які викликають пошану і захоплення. Таких історій у нас дійсно багато, особливо у час війни.

Але найбільше довіра залежить від результатів роботи. Якщо усі побачать, що суддя, який порушив однозначно отримує справедливе покарання, що нікого не переслідують за незалежну позицію, що суддями стають доброчесні професіонали на чесних конкурсах, а ВРП адекватно реагує на ганебні явища у судовій системі та реально намагається вирішувати проблеми, які хвилюють суспільство, то і довіра до судової влади неодмінно виросте. Це не утопія, ми реально можемо змінити ставлення до суду та нарешті почути, що суспільство пишається суддями.

Безумовно тут не все залежить виключно від ВРП. Громадськість теж має бачити не тільки негатив, але й позитив, проте спершу цього позитиву має стати набагато більше і його має бути видно.

Які Ви вважаєте, надання ВРП права законодавчої ініціативи зможе поліпшити якість профільного законодавства, вплине на оперативність вирішення проблем судової влади?

Безумовно. Ефективне виконання своїх функцій напряму пов’язане із необхідністю змінювати чи впроваджувати нове законодавство. Ми беремо участь у багатьох обговореннях законопроєктів та пропонуємо власні. Але без права законодавчої ініціативи наш голос часто залишається непочутим. Надання конституційному органу такого права дозволило би значно оперативніше вирішувати проблеми судової влади насамперед задля покращення доступу громадян до справедливого правосуддя.

Робота на посаді члена Ради відрізняється від роботи і адвокатурі та громадському секторі. Чи не становлять для Вас складності певні обмеження, пов’язані новим статусом? Що, на Вашу думку, найскладніше у роботі члена ВРП?

Звісно відрізняється. Посада дійсно створює певні рамки та накладає додаткові обмеження, особливо у можливості коментувати поведінку суддів. Водночас вона дає ті можливості, яких не було у мене як адвоката чи громадського активіста. Зрештою я довго йшов до цієї посади і був готовий до того, що мене чекає. Мені дещо незвичними є певні бюрократичні процедури, деякі з них однозначно треба міняти, але значних труднощів я не відчуваю.

Робота члена ВРП як і судді є дуже непростою. Їх рішення мають бути законними і об’єктивними незалежно від будь-яких інших факторів. Мабуть, найскладніше буде коли виникатиме конфлікт між очікуваною справедливістю та законодавчими рамками. Але тут вже все буде залежать від обґрунтованості рішення та добросовісного виконання своїх функцій.

Якими принципами Ви керуєтеся у роботі?

У роботі як і у повсякденному житті для мене найважливішими принципами є чесність, справедливість, відповідальність та червоні лінії, які я ніколи не переступаю. Завжди готовий чути аргументи та вести конструктивний діалог, але зі мною неможливо «вирішити питання» у незаконний спосіб. І я звик до великих навантажень та готовий повністю присвятити себе роботі протягом усього строку повноважень.