Практика судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду спрямована насамперед на забезпечення інтересів кредиторів відповідно до мети законодавства про банкрутство – якнайповніше задоволення вимог кредиторів. Водночас Верховний Суд під час розгляду справ про банкрутство дотримується також підходу щодо забезпечення балансу інтересів як боржника, так і кредиторів. Про це зауважив суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько під час онлайн-консультації на тему «Забезпечення захисту прав та інтересів кредиторів у процедурах, визначених КУзПБ, які застосовуються до боржника».
З набранням чинності 21 жовтня 2019 року КУзПБ законодавець у ч. 2 ст. 45 цього Кодексу конкретизував порядок визначення забезпечених вимог і встановив, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави. Тому, як зазначив спікер, КГС ВС у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 905/2028/18 вказав, що розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються в розмірі вартості предмета застави, встановленого між кредитором та боржником у договорі застави.
Зупинився Олександр Банасько і на питанні стосовно визначення розміру вимог забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов’язанні.
Є різні підходи до вирішення цієї проблеми. Перший із них ґрунтується на тому, що вимоги кредитора, якщо інше не обумовлено договором, визнаються забезпеченими лише в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов’язанні) у договорі застави (іпотеки). Однак такий підхід є помилковим, оскільки, зокрема, має наслідком порушення прав та інтересів кредитора в разі продажу заставного (іпотечного) майна за ціною, вищою за ту, яка погоджена сторонами в договорі застави (іпотеки).
Згідно з другим підходом вимоги кредитора, якщо інше не обумовлено договором, визнаються забезпеченими лише в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), погодженої між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов’язанні) у договорі застави (іпотеки), а в іншій частині вимоги є незабезпеченими. За словами доповідача, цей підхід також неправильний. Він може призвести до порушення прав та інтересів інших кредиторів, адже, серед іншого, кредитор у цьому разі отримує можливість задовольнити заявлені ним грошові вимоги не лише за рахунок заставного майна боржника, а й за рахунок іншого майна.
Олександр Банасько повідомив, що судова палата з розгляду справ про банкрутство КГС ВС дотримується третього підходу: вимоги кредитора, якщо інше не передбачено договором, визнаються забезпеченими в розмірі всієї суми заявлених вимог до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов’язанні).
«Саме такий підхід є найоптимальнішим і дає змогу повністю мінімізувати будь-які негативні наслідки для забезпеченого кредитора. Зокрема, не буде ризиків того, що кредитор не зможе отримати різницю, якщо майно продадуть за вищу ціну, ніж визначено й погоджено сторонами в договорі застави (іпотеки)», – зазначив доповідач. Він також додав, що вимоги забезпеченого кредитора незалежно від суми, отриманої від реалізації цього майна, є погашеними в разі реалізації предмета застави.
Щодо припинення дії мораторію суддя зазначив, що на основі системного аналізу ст. 41 КУзПБ судова палата з розгляду справ про банкрутство КГС ВС дійшла висновку, що сплив 170 календарних днів, безсумнівно, автоматично припиняє дію мораторію. Але реалізація майна й задоволення забезпечених вимог кредиторів після відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються лише в межах провадження у справі про банкрутство, з дотриманням принципів судового контролю і конкурсного імунітету та мають бути санкціоновані ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Така позиція відображена в постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 905/1923/15, а також у постанові ВП ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Із презентацією Олександра Банаська можна ознайомитися за посиланням – https://is.gd/x6vVFY.
Захід організовано Міністерством юстиції України в межах щорічного моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері банкрутства.
