Житель села Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині звернувся до суду з позовом про припинення порушень правил добросусідства. Пояснив, що мешкає поряд із господарством, де власник сам не проживає, натомість тримає пасіку. Тамтешні бджоли постійно його кусають. Це загрожує його життю і здоров’ю, оскільки у нього алергія.

За його зверненням Держпродспоживслужба встановила, що на сусідській присадибній ділянці дійсно розміщена пасіка – 12 бджолосімей на 120 м². Вона не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі, не огороджена суцільним парканом, там не проводяться лабораторні дослідження. Її власника притягнули до адмінвідповідальності за ст. 107 КУпАП та оштрафували.

Він сплатив штраф, проте ніяк не відреагував на лист міської ради щодо дотримання правил добросусідства, а на зауваження сусіда, які стосувалися бджіл і обрізки дерев, погрожував фізичною розправою.

Тому мешканець села просив суд зобов`язати сусіда не утримувати бджіл у кількості з розрахунку більш як 1 бджолосім`я на 30 м², огородити пасіку суцільним парканом або ж вивезти її. Крім цього – зрізати п’ять дерев, які ростуть занадто близько до його господарства.

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області частково задовольнив позов: зобов’язав власника пасіки при її розміщенні за тією адресою утримувати бджіл з розрахунку 30-35 м² на одну бджолину сім`ю та огородити пасіку суцільною огорожею висотою не менше ніж 2,5 м.

Пасічник оскаржив рішення до апеляційного суду – просив його скасувати. Вказав, що жодна з наведених у рішенні норм законодавства не регулює те, якою повинна бути відстань до пасіки. Уважає, сусід не довів, що того кусають саме його бджоли.

Певен: сам по собі факт утримання пасіки не порушує право сусіда на безпечні й здорові умови проживання та користування земельною ділянкою. А от рішення місцевого суду фактично унеможливлює право пасічника на заняття бджільництвом.

За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів Хмельницького апеляційного суду підтвердила обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що бджоляр порушує чинне законодавство.

Серед іншого апеляційний суд вказав на вимоги до розміщення та облаштування пасік, зазначених в Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл. У ній ідеться, що відведення земельних ділянок для розміщення пасіки необхідно погоджувати з органами державної та місцевої влади, при визначенні розміру площі під пасіку розраховувати, що на 1 бджолину сім`ю потрібно 30-35 м², а якщо пасіка стоїть на присадибній ділянці (подвір`ї), огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м.

У той час, як апелянт-бджоляр розмістив 12 вуликів на 120 м² – на одну бджолину сім`ю припадає 10 замість передбачених 30-35 м² – і не огородив пасіку парканом висотою не менше 2,5 м.

Апеляційний суд відхилив доводи про недоведеність факту укусів саме бджолами апелянта, позаяк останній не надав доказів, що поряд є ще одна пасіка. Також суд зауважив, що пасіка на суміжній земельній ділянці створює загрози здоров`ю чоловіку, який має алергічні реакції на укус бджіл, і тому він може захищати своє право у вибраний спосіб.

З постановою апеляційного суду у справі № 674/169/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.