Компанія звернулася до суду з позовом до товариства та Міністерства охорони здоров’я України про захист порушеного права інтелектуальної власності компанії шляхом, зокрема, зобов’язання товариства припинити порушення прав на винаходи за патентами України № 74912 і № 86026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство подало заяви на державну реєстрацію лікарських засобів з діючою речовиною, захищеною патентами на винаходи, власником яких є позивач, що є посяганням на права інтелектуальної власності.
Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково з огляду на встановлені судом обставини порушення прав позивача на винахід безпосередньо за патентом України № 74912.
Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції змінено; пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення викладено в редакції, якою зобов’язано товариство припинити порушення прав компанії на винаходи за патентом України № 74912 шляхом заборони використовувати винаходи за патентом України № 74912 у відповідному лікарському засобі. У решті рішення Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Судові рішення обґрунтовані, серед іншого, тим, що подання товариством заяв на реєстрацію лікарських засобів, які містять сполуку, тотожну з композицією, яка захищена патентом України № 74912, є порушенням прав позивача на винахід. У разі встановлення обставин порушення прав позивача на винахід останній має право вимагати припинення такого порушення, не очікуючи фактичного виходу на ринок спірних лікарських засобів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін рішення місцевого господарського суду (у тій частині, яку суд апеляційної інстанції залишив без змін) і постанову апеляційного господарського суду.
Суд зазначив, що державна реєстрація – обов’язкова передумова для введення лікарського засобу в цивільний обіг на території України. Відповідно, подання заявки на реєстрацію лікарського засобу, в якому використано винахід, права на який належать іншій особі та є чинними, по суті є підготовкою до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг. Тож це є посяганням на передбачені ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» права власника патенту (у цьому разі позивача, який не надавав товариству згоди на використання винаходу), що аргументовано врахували суди попередніх інстанцій у вирішенні спору.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Отже, позивач з огляду на специфіку спірних правовідносин у сфері інтелектуальної власності має законне право вимагати припинення порушення його прав на винахід, не очікуючи, власне, введення товару в цивільний обіг, оскільки в разі введення товару в цивільний обіг припинення порушення прав інтелектуальної власності на винахід та відновлення становища, яке було до порушення, вимагатиме значних зусиль й обов’язкового залучення необмеженого кола осіб, які набудуть права власності на такий товар.
З повним текстом постанови КГС ВС від 8 грудня 2022 року у справі № 910/17860/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107746533.
