17 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 820/1683/18, задовольнив позовні вимоги громадянина В’єтнаму – визнав протиправною бездіяльність ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області, яке не обміняло позивачеві посвідку на постійне проживання в Україні у зв’язку з досягненням 45-річного віку за його заявою, і зобов’язав відповідача вчинити ці дії.
Таким чином, колегія суддів КАС ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, на порушення норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, не прийняв рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки за заявою позивача.
Також 17 серпня 2020 року КАС ВС розглянув справу № 140/1679/19 за позовом особи, яка оскаржила вимогу департаменту ДФС щодо сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Позивач пояснив, що є застрахованою особою, єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець у розмірі, не меншому за мінімальний внесок, а також вказав, що підприємницьку діяльність не здійснював.
КАС ВС погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову і вказав на наявність сталої судової практики у цих правовідносинах, відповідно до якої умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску регулюються, зокрема, статтями 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». А саме роботодавець фактично виступає податковим агентом найманого працівника: нараховує, утримує та сплачує єдиний внесок до Пенсійного фонду України за рахунок нарахованої найманому працівнику заробітної плати. Це виключає обов’язок позивача додатково сплачувати єдиний внесок як фізичної особи – підприємця.
20 серпня 2020 року Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 914/1680/18 за позовом ФГ «Агро Захід Буг» про стягнення з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» заборгованості, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договору про надання транспортних послуг з перевезення твердих побутових відходів.
КГС ВС з урахуванням принципу змагальності, який передбачає покладання тягаря доказування на сторони, приписів ст. 300 ГПК України, залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 червня 2020 року, згідно з якою визнано обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 8 085 099,80 грн заборгованості за надані транспортні послуги.
