6 квітня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув у касаційному порядку справу, у якій позивач оскаржив рішення обласного департаменту Державної податкової служби України про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним через те, що до заяви на видачу ліцензії долучено не всі документи, зокрема не наданий дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за адресою місця роздрібної торгівлі пальним.
Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов, визнавши протиправним і скасувавши рішення ДПС та зобов’язавши повторно розглянути заяву позивача.
Суди вказали, що позивач подав усі документи, визначені ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зокрема дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
(Постанова КАС ВС від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20)
Того ж дняКасаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу № 910/14092/19 щодо розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі та застосування наслідків розірвання договору.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив повністю. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що порушення покупцем обов’язку щодо оплати фактично переданої йому частки є істотним порушенням договору у розумінні ст. 651 ЦК України і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
Однак Верховний Суд визнав, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми статей 651, 692 ЦК України, не врахували висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати ВС від 8 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, тому касаційну скаргу задовольнив, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасував, ухваливши нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.
(Постанова КГС ВС від 6 квітня 2021 року у справі № 910/14092/19)
7 квітняКасаційний господарський суд у складі ВС скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині прийняття спільної заяви сільської ради й ТОВ про затвердження мирової угоди, закриття провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди і її затвердженням судом і направив справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
КГС ВС зазначив, що повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди є обмеженими і передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у випадках, передбачених ч. 5 ст. 192 ГПК України.
Затверджуючи мирову угоду, суди не врахували, що вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду, припинення права користування земельною ділянкою, укладення та продовження, а також розірвання договорів оренди землі належить до виключної компетенції сільської ради.
Водночас сільський голова одноособово, без попереднього розгляду та погодження цього питання на сесії сільської ради прийняв рішення про відмову від розірвання договору оренди внаслідок укладення мирової угоди з ТОВ.
Тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для затвердження мирової угоди та закриття у зв’язку з цим провадження у справі в частині вимоги про розірвання договору оренди є передчасним з огляду на те, що укладена мирова угода стосується лише прав та обов’язків позивача і відповідача, підписана уповноваженими на це особами, її зміст не суперечить чинному законодавству й не зачіпає прав та інтересів інших осіб, сторонам відомі наслідки затвердження судом мирової угоди, і вони врахували погашення спірної заборгованості.
(Постанова КГС ВС від 7 квітня 2021 року у справі № 911/15/19)
8 квітня КГС ВС у справі за позовом Горлівської Єпархії Української Православної Церкви до Релігійної православної громади про визнання недійсним рішення парафіяльних зборів залишив без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду, який відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі в справі, на рішення Господарського суду Донецької області на підставі п. 1 ч. ст. 261 ГПК України.
Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки розд. ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, що були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.
(Постанова КГС ВС від 8 квітня 2021 року у справі № 905/904/16)
Того ж дня Касаційний кримінальний суд у складі ВС розглянув кримінальне провадження щодо дезертирства. Як установили суди, у жовтні 2015 року солдат, діючи в умовах особливого періоду, самовільно залишив військову частину та до листопада 2016 року ухилявся від проходження військової служби. Відповідно до вироку він був засуджений до 6 років 6 місяців позбавлення волі.
ККС ВС задовольнив касаційну скаргу захисника засудженого та, зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув’язнення (у розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі), звільнив його з-під варти у зв’язку із повним відбуттям покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.
(Постанова ККС ВС від 8 квітня 2021 року у справі № 636/1868/17)
