2 березня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув справу про призначення керуючого санацією боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2009 року порушено провадження у справі № 50/279 за заявою кредитора – ГУ ДПС у місті Києві – про банкрутство боржника – ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» – у зв’язку з неспроможністю виконати зобов’язання перед кредитором щодо сплати податкового боргу.
Після неодноразової заміни керуючого санацією у справі господарський суд задовольнив заяву арбітражного керуючого К. про звільнення його від виконання обов’язків керуючого санацією; призначив керуючим санацією ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» арбітражного керуючого Ш.
Постановою апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано частково, справу направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про призначення керуючого санацією боржника у зв’язку з порушенням судом першої інстанції порядку призначення керуючого санацією боржника.
КГС ВС залишив постанову суду апеляційної інстанції без змін. (Постанова КГС ВС від 2 березня 2021 року у справі № 50/279).
3 березняКасаційний цивільний суд у складі ВС сформулював висновок про можливість апеляційного оскарження ухвали місцевого суду про відмову в розподілі судових витрат у справі, у якій позивач заявив клопотання про залишення поданого ним позову без розгляду.
Місцевий суд задовольнив заяву позивача про залишення без розгляду позову про захист немайнових прав. Відповідачка подала заяву про розподіл судових витрат, проте суд залишив її без задоволення.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідачки, оскільки оскаржувана ухвала не зазначена в переліку таких, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду відповідно до ст. 353 ЦПК України.
КЦС ВС скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та направив справу для продовження розгляду до цього ж суду, роз’яснивши про таке. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали щодо визначення розміру судових витрат. Учасники справи можуть оскаржити в апеляційному порядку ухвалу як про задоволення заяви про розподіл судових витрат, так і про відмову в задоволенні заяви.
Верховний Суд у своїх висновках керувався тим, що визначення розміру судових витрат відбувається, зокрема, і шляхом вирішення клопотання про розподіл судових витрат.
Необхідно врахувати, що відповідачка звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат після залишення судом першої інстанції пред’явленого до неї позову без розгляду, тобто абсолютно відсутня процесуальна можливість оскаржити ухвалу одночасно з оскарженням рішення суду.
Таким чином, ухвала суду, постановлена за результатами розгляду та вирішення заяви про розподіл судових витрат, підлягає апеляційному оскарженню відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 353 ЦПК України. (Постанова КЦС ВС від 3 березня 2021 року у справі № 554/2570/17).
4 березня Касаційний адміністративний суд у складі ВС переглянув в апеляційному порядку виборчу справу №855/15/21, у якій позивач – кандидат у народні депутати України – просив зобов’язати Центральну виборчу комісію відмовити в реєстрації кандидатом у народні депутати України особі, яка має такі ж ім’я і прізвище, як він (позивач), і йде в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 87 на проміжних виборах народних депутатів України 28 березня 2021 року. Позивач вважав, що це має ознаки виборчої технології «двійників», яка вводить в оману виборців під час голосування та призводить до спотворення результатів волевиявлення громадян.
Верховний Суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги позивача, мотивуючи тим, що ухвалення рішення про реєстрацію кандидатом у народні депутати України є компетенцією ЦВК, втручатися в роботу якої суд (на цьому етапі) не може.
Суд також вказав, що позивач, судячи з його доводів, намагається захистити свої права «на майбутнє», висловлюючи припущення про порушення його прав як кандидата в народні депутати України, якщо ЦВК зареєструє його тезку кандидатом у народні депутати України.
Ці аргументи не доводять факту порушення ЦВК прав та інтересів позивача, які у значенні ч. 1 ст. 273 КАС України підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства. Відсутність порушеного права унеможливлює і його захист у судовому порядку. (Постанова КАС ВС від 4 березня 2021 року у справі №855/15/21).
